ГОЛОДУВАННЯ — стан, що виникає в тих випадках, коли організм не одержує поживних речовин або одержує їх у недостатній кількості, або ж не засвоює їх внаслідок хвороби. Г. як соціальна проблема, а також як патологічний процес, що супроводжує низку захворювань, особливо травної системи, здавна привертає увагу дослідників. Накопичено багато фактів, які свідчать про те, що при Г. насамперед починають діяти пристосувальні механізми, відбувається своєрідна ферментативна адаптація організму до відсутності поживних речовин і перехід на ендогенне живлення. Разом із тим встановлено, що порушення задоволення потреби організму в їжі призводить до хвороб харчової недостатності, що виявляється в порушенні ферментних констеляцій тканин, і до розладу процесів обміну. Водночас проблема Г. становить інтерес у зв’язку з використанням його як лікувального фактора. Г. за своїм походженням може бути фізіологічним і патологічним. Фізіологічне Г. періодично повторюється у деяких видів тварин у зв’язку з особливими умовами їх існування або розвитку. Прикладом фізіологічного Г. є зимова сплячка деяких ссавців (бабаків, ховрашків), риб, плазунів. Частіше відзначають патологічне Г. Розрізняють Г. повне, неповне (кількісне недоїдання) і часткове (якісне). Повне Г. може бути без обмеження води, з обмеженням або зовсім без вживання води (абсолютне Г.). Неповне Г. розвивається в тому разі, коли в організм надходять усі живильні речовини, але в недостатній за калорійністю кількості. Причини повного та інших видів Г. можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні причини — відсутність їжі. Внутрішні причини — вади розвитку в дітей, захворювання органів травної системи, інфекційні процеси, анорексія (патологічна відсутність апетиту). На основі патофізіологічної характеристики, яка враховує стан обміну речовин і енергії, Г. можна розділити на три періоди: неощадливої витрати енергії; максимального пристосування; тканинного розпаду, інтоксикації та загибелі (термінальний період). Тривалість кожного періоду різна залежно від виду тварини. У людини перший період триває 2–4 дні, другий фактично визначає термін Г. і може продовжуватися 40–50 днів, третій — 3–5 днів. Безпосередньою причиною, що зумовлює порушення обміну при Г., є розлад ферментних систем. Виникає дискоординація в процесах обміну, чітко узгоджених у нормі. Можливе накопичення проміжних токсичних продуктів. Теплопродукція підтримується протягом усього періоду Г. на мінімальному рівні і знижується до кінця третього періоду. Тепловіддача трохи скорочується. Інші життєві функції організму протягом першого і другого періоду Г. також зберігаються в межах, близьких до фізіологічних. Повне Г. без води відбувається так само, як і з вживанням води, але тяжче і недовго (3–6 днів). Якщо вода не надходить ззовні, вона береться із тканин — це оксидаційна вода. Неповне Г. (недоїдання) виникає частіше, ніж повне. Неповне Г. буває в тих випадках, коли організм хронічно недоотримує з їжею необхідну для енергетичних витрат кількість енергії (напр. замість 10 454–10 476 кДж (2500–3500 ккал) одержує 6280–8374 кДж (1500–2000 ккал) і менше. У зв’язку з тим, що таке Г. триває довго, розвиваються пристосувальні механізми. Основний обмін знижується більше, ніж при повному Г. (на 30–35% проти 10–20%). Дихальний коефіцієнт незначно знижується. Організм надзвичайно ощадливо витрачає енергетичні ресурси. Повільно зменшується маса тіла, що іноді маскується затримкою води. Разом із тим у тканинах розвиваються процеси дегенеративного характеру. При неповному Г. зміни більш тяжкі, ніж при повному, оскільки триває воно довше. Смерть настає при втраті близько 40% маси тіла. Зменшення вмісту білків крові знижує онкотичний тиск, що може призвести до розвитку набряків.
БМЭ. — М., 1977. — Т. 6; Гембицкий Е.В. Витаминная недостаточность. Гиповитаминозы и авитаминозы. Алиментарная дистрофия // Диагностика и лечение внутренних болезней. — М., 1992; Зайчик А.Ш., Чуриков Л.П. Основы общей патологии. — СПб., 2000.